У небі хмари дощові
Виводять дивний свій танок. Я знаю –
Буде злива…
Роса сріблиться на траві,
Роса збирається в вінок – світає…
Світ співа.
Пр-в.:
До Бога щиро промовля
Уся земля:
« Прослався, Цар, Творець світів!
Святиться хай Твоє Ім′я!
Хай кожен у своїм житті
Тебе, Всевишній, прославля!
Коли замовкнуть голоси
Людей під куполом небес –
Одвічна волошкова синь,
Каміння гострі полюси
Засвідчать, що Христос воскрес.»
ІІ
Тумани упадуть в полях,
Морози розмалюють землю… дивне
Це творіння.
Хто птахів летом окриля?
Хто квіти килимами стелить? Лине
Пісня ця.
ІІІ
Зоря над обрієм згаса,
Медовий ранок розцвіта . Я знаю –
Скоро літо.
Яка незміряна краса!
Повстала ти ім’ям Христа. Співає
Цілий світ.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Коллектор - Иван Борисов Рассказ-аллегория написан, исходя из проповедей моего пастора.
Написан он от первого лица, чтобы читатель мог поставить себя на место действующего лица. Также, на протяжении всего сюжета не произносилось ни одного слова. Это прообраз того, что грех начинается с мысли.
