* * *
Закрыться в келье, иль скиту,
Во имя личного спасения…
Но существует мир весенний
В лучистой зелени, цвету.
Что жаждут видеть Небеса? —
Нам не дано ответить точно, —
Бесстрастие ли непорочное?
Или шумящие леса?
И то, и это — создал Он,
И смысл вложил и в то, и в это.
Живет и солнечное лето,
Живет и ледяной сезон.
* * *
Стены серого цвета,
Серого цвета слова.
А за окном лето,
А за окном трава.
Неба кусочек в оправе
Решётка. Стража-гранит.
В ложь превращают правду -
За правду ложь говорит.
* * *
На ухо шепчет обида,
Словно подносит ключи:
«Всё тебе это обрыдло,
Брось и растопчи.
Худого тебе желают,
В прорубь чтоб головой».
И надо же, доверяешь
Мерзости этой живой.
Привяжется – не отрубится,
Привязчивостью сильна,
Видимо у самолюбия
В генах сидит она.
* * *
А на песке лодка
Бедная лодка лежит,
Замыло её плотно,
Ремонту не подлежит.
Черна от мазутного жира,
Дыры отнюдь не от шил.
Своё она отслужила,
Так видно хозяин решил.
* * *
Давно уже замечено,
Овеяно тоской:
Галактика не вечна…
А так же - род людской.
* * *
Мало что изменится,
Всё - своим путём:
Полетит метелица,
Грохнет гром кнутом,
Отжелтеют лютики,
Отшумит вино,
Одолеют путники
То, что им дано.
ТРАГЕДИЯ
На Сылве это было, в летний зной.
На небе облака, как хлопок-вата.
Она слилась в том месте с Чусовой
Подпор воды где, да, широковато.
Шёл катеришко сил стопятьдесят,
Куда идёт, откуда утром вышел?
Компания – три человека – вся.
Все изнывают. Полдень жаром пышет.
От оводов нет спасу даже здесь,
Прокусят хоть ты стой в двойной спецовке.
Пломбирчику б холодного поесть
Или прохладной выпить газировки.
Зачем она в райцентр не подалась?
Зачем она на катер напросилась?
Ну, вот и здесь на пекло нарвалась;
Ну, вот тебе, на славу потусилась..
А он её любил, и как любил,
Четыре года бился-добивался,
Как будто вековой дуб изрубил,
Когда он с нею рядом оказался.
Сказал он все ей о любви своей,
Как он ночей не спал, и плакал даже.
Ей было лестно, лестно было ей.
Но все равно потерян день, загажен.
Он говорил, что он на всё готов,
Она язвила, усмехалась косо:
«И даже в речку прыгнуть без штанов,
И не с кормы какой-то, сразу с носа».
«И прыгну, не задумываясь, да,
Не думай храбреца пустого строю.
Меня всегда поймёт моя вода.
Я с нею с детства был, как брат с сестрою».
Парнишку захватил эмоций шквал
Под катер он нырнул, как раз под брюхо…
Вот так свою он жизнь отпировал,
Под винт попал, и вся тут рассказуха.
Через неделю ровно выплыл сам.
Я видел – он лежал на бонах пирса.
Плыл облак караван по небесам.
Ландшафт всё тот же, никуда не скрылся.
Она в райцентр уехала с утра,
Там был пломбир с шипучей газировкой…
С посёлка набежала детвора,
Чтоб посмотреть, как он лежал неловко.
* * *
Я птицу не поймал удачи,
Жизнь доживаю не спеша,
По мне ничья любовь не плачет,
Не злобится ни чья душа.
Уже сгущает вечер тени,
Глядишь стемнеет и совсем;
Под тридцать лет погиб Есенин,
А Лермонтов под двадцать семь.
Цветаева качалась в петле,
Зарезан Николай Рубцов...
А самой вялой пули нет ли
И для меня, в конце концов.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
На пулю напрашиваться не спешите, сначала изживите вот это:
Как будто вековой дуб изрубил,
Как буд-то дуб столетний изрубил - например так дуб ударный и строка звучит сочнее, а в вашем варианте получается что дуб изрубил кого-то по фамилии Вековой. :-) Комментарий автора: Приму во внимание.
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.