***
Когда Господь в меня глядит – я изменяюсь, я - иной,
Но когда взгляд Свой отведёт – и был и есть я никакой.
Мне кто - то скажет: Дерзок ты, считать себя иным, нахал!
Отвечу: - Что бы заслужить, я долго шёл, и я страдал.
Когда Господь со мной стоит – поэт, философ я, святой,
Но когда рядом Его нет – горшок я глиняный пустой.
Мне кто - то скажет: Дерзок ты, считать себя святым, нахал!
Отвечу: - Заберите всё, лишь только б рядом ОН стоял.
Когда Господь во мне, то я – Христос я, Будда я, Аллах,
Но как покинет ОН меня – навоз я, глина, просто прах.
Мне кто-то скажет: Еретик! Ты с кем ровняешься, нахал!
Отвечу: ОН так говорил – я ж карандашик, я писал.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
